** ДИКИЙ АНГЕЛ **



   Повiсть про сiм'ю на двi дi©

   ДIЙОВI ОСОБИ
   Ангел Платон Микитович.
   Уляна - його дружина.
   Петро
   Федiр
   Павлик - ©хнi сини.
   Таня - ©хня дочка.
   Лiда - Петрова дружина.
   Клава - дiльничний лiкар.
   Маляр - Клавин чоловiк.
   Крячко - пенсiонер.
   Клоков - кореспондент.
   Бiля - художник.
   Оля - Павликова дружина.

   ДIЯ ПЕРША
   КАРТИНА ПЕРША

   Невеличке подвiр'я. Ганок  одноповерхового  будиночка  з  прибудовою  -
домашньою майстернею. Посеред двору збитий з дощок стiл. Стовп.  На  ньому
умивальник i прилаштований телефон пiд дашком. Саморобне  крiсло-гойдалка.
Осторонь - ослiнчик.
   Таня зачiсу╨ться бiля  умивальника.  Федiр  лагодить  стiлець.  Лiда  в
крiслi-гойдалцi. Уляна накрива╨ стiл.

   Л i д а. У вас мовби  маленька  неприступна  фортеця.  Спокiй  i  якесь
особливе вiдчуття безпеки. В минулий при©зд на вулицi мене застала  гроза.
Блискавицi й громи, здавалося, на тротуари  падали.  Я  так  злякалася!  А
забiгла сюди, у двiр, - i страх пропав. Наче громи  i  блискавицi  боялися
сюди вдарити.
   Т а н я. Якщо тато були вдома, звичайно, побоялися.
   У л я н а. Не пащекуй, Таню!
   Л i д а. I кольоровий телевiзор, i оце саморобне крiсло у вас  напрочуд
пасують одне до одного.
   У л я н а. Коли вже тобi так усе подоба╨ться, то в нас би й  вiдпочила,
а не ©хала на курорт.
   Л i д а. Море...
   Т а н я. З велико© висоти море зда╨ться калюжею.
   У л я н а. Ти його бачила з висоти?
   Т а н я. Побачу.
   У л я н а. Забила собi в голову стюардесою стати.
   Л i д а. А батько?
   У л я н а. Вона така, що й батька умовить.
   Ф е д i р. Скiльки ж ти, Лiдо, не добула на курортi?
   Л i д а. Сiм днiв.
   У л я н а. А грошi повернули?
   Л i д а. Нi.
   У л я н а. То вже б добула.
   Л i д а. Захотiлося вас провiдати, i за домом  скучила.  За  Петром.  I
синка треба забрати вiд мами. Ми з Петром без нього не можемо.
   У л я н а. Петро i минулий рiк, i цей без  вiдпустки,  хоч  би  до  нас
навiдався.
   Ф е д i р. Запанiв Петро.
   Ул я н а. Хiба можна так на брата?
   Ф е д i р. Можна.
   Л i д а. Не запанiв, а все в роботi, вiн такий скажений до роботи, як i
всi ви.
   Т а н я. Мене виключи з цi╬© компанi©.
   У л я н а. Годi чепуритися. Збiгай на город цибулi вирви.

   Таня виходить.

   Л i д а. У вас уже i город свiй? .
   У л я н а. За гаражем грядочка:  За  той  шматочок  землi  клопотiв  та
прикрощiв...
   Л i д а. То навiщо було брати?
   У л я н а. А як же без грядки, без свiжо© городини? За пучок  кропу  на
базарi гривеник беруть. Нi совiстi, нi правди нема в людей. Десять копiйок
за жмутик трави. Борщ дуже дорогий виходить... А суп ми не любимо.
   Л i д а. Петро часто каже: якби такого борщу, як мама готу╨.
   У л я н а. На борщ треба i городину свiжу, i м'ясо свiже, базарне...

   Заходить Таня, кладе цибулю на стiл.

   Мало не забула: хто зi мною завтра на базар по©де?
   Л i д а. Далеко збира╨тесь?
   У л я н а. Десь у район, щоб дешевше.
   Т а н я, Я не по©ду.
   Ф е д i р. Чого не по©деш?
   Т а н я. Нещодавно права одержала... Недiля, машин багато, ще в  аварiю
потраплю.

   На ганок виходить Павлик.

   П а в л и к. Мамо, де моя бiла сорочка?
   Ул я на. Там, де прасоване лежить... Павлику, по©демо завтра на базар?
   П а в л и к. Категорично нi!(Iде в хату).
   У л ян а. Навiщо ж тодi машину купували - щоб у гаражi  стояла?..  Такi
грошi витратили.
   Т а н я. В гаражi...  Наш  "Запорожець"  уже  сам  поверта╨  на  дешевi
базари.
   Л i д а.Я ще не ©здила самостiйно, але на  права  здала.  Ми  з  Петром
надумали купити машину.
   У л я н а. А грошi?
   Л i д а. Будемо вiдкладати потроху.

   На ганку з'явля╨ться Павлик.

   П а в л и к. У сорочки верхнiй гудзик вiдрива╨ться.
   Ул я н а. Таню, приший.
   Т а н я. Були пани, були раби, а тепер усi товаришi!
   П а в л и к. Де голка?
   У л я я а. У рушнику.

   Павлик iде в хату.

   Т а н я (пiдходить до Лiди). Так  модно  одяга╨шся!  I  де  тiльки  все
дiста╨ш?
   Л i д а. Петро дiста╨. Вiн краще на одязi розумi╨ться, нiж я.

   Т а н я. Менi б такого чоловiка, як наш Петро.
   Л i д а. Ти дiвчина вродлива, сама вибереш собi жениха.
   Т а н я. Тепер такi женихи, що самi на пляшку канючать, де вже  ©м  про
жiнчин одяг дбати.
   Ф е д i р. Петро заробля╨, мабуть, по пiвтисячi?

   Виходить на ганок Павлик.

   П а в л и к. Мамо, де отой галстук бiластий?
   У л я н а. Там, де лишив, на бильцi лiжка.

   Павлик виходить.

   Ф е д i р. Запанiв Петро, мiг би й при©хати.
   Л i д а. Я ж кажу - його вiд роботи не вiдiрвеш. У вас, у Ангелiв, така
вдача.
   Т а н я. Кореспондент з областi при©хав, до мене пiдходив, хотiв  нарис
про нашого батька робити. Але, мабуть, роздумав. Щось йому не сподобалося.
I Федiр теж не сподобався. Бурмило, каже, не чоловiк.
   У л я н а. Чому це про тебе так?
   Ф е д i р. Я до пуття i не розчув, i не зрозумiв, що вiн запитував.  От
я йому й кажу - у перервi. Сам вiн бурмило! Працю╨ш, а воно лiзе!
   Т а н я. I сюди приходив. Може, сьогоднi ще прийде.
   У л я н а. Треба ж батьковi сказати.
   Т а н я. Мабуть, не прийде.
   У л я н а. Тебе не розбереш: то прийде, то не прийде.

   Врива╨ться пiсня "Мой дед-разбойник":

   Мой дедушка разбойник, разбойник, разбойник,
   Был в самом деле очень знаменит.
   Кто мимо дедушки пройдет.
   Все деньги сразу отдает.
   Иначе будет бит,
   Иначе будет бит.
   Где ж ты, времечко лихое,
   Когда можно было жить разбоем, да, да!

   У л я н а. Знову сатану включив.
   Т а н я (пiдходить до  телефону,  набира╨).  Ванько,  Ванько!  Виключи,
дурню, бегемотiю! Дай пообiдати. Чу╨ш?.. (Кладе трубку. До Лiди).  Це  наш
сусiд Крячкiв Ванько забавля╨ться...

   Пiсня урива╨ться.

   Л i д а. Послухався?
   У л я н а. Вiн батька за петельки хапа╨... Такий волоцюга, що  свiт  не
бачив. Танi, правда, побою╨ться.
   Ф е д i р. Таню, по©дь завтра на базар.
   Т а н я. Хому тато скаже, той i по©де.
   Л i д а. "Як тато скаже"! Петро i нашому синковi спiвав ту пiсню, що ви
маленькими спiвали... Як це вона почина╨ться? (Пробу╨ наспiвати).

   I сказала стиха мати:
   - Не пустуйте, бо йде тато.

   Таня пiдспiву╨.

   I сказала стиха мати:
   - ╞жте, дiти, бо йде тато! -
   I сказала стиха мати:
   - Спати, дiтки, бо йде тато!

   Самi придумали чи десь почули?
   Ф е д i р. Це ще не вся пiсня... Вона довго спiва╨ться:

   I сказала стиха мати:
   - До роботи, бо йде тато.

   Т а н я. Цей куплет Федiр запам'ятав. Колись санчата сво© поламав i  не
хотiв лагодити. Так тато йому всипав.
   У л я н а. Усiм потроху дiставалося. Хiба що Павлика трошки милували.
   Т а н я. Любимчик.

   Виходить Павлик.

   П а в л и к (до ТанI). Зав'яжи галстук.
   Т а н я (зав'язу╨). Пора самому навчитися.
   П а в л и к. Ширший вузол.
   Т а н я. Що з тобою? Наче щось украв, аж руки трусяться, i  очi,  як  у
цигана на ярмарку. Злякався, що трiйку схопив?
   У л я н а. Мовчи, батько почу╨ - обiд пропаде.  Павлику,  стипендiю  не
заберуть?

   П а вл ик. Нi.
   У л я н а. I то добре. Таню, клич батька - пора обiдати.
   Т а н  я  (пiдходить  до  прибудови,  стука╨  кулаком  у  дверi).  Пане
президент, обiд подано.
   Л i д а. Петро розказував: нiколи не бачив,  щоб  батько  вiдпочивав...
Усе щось робить.

   З прибудови виходить Платон. Видно, колись був у силi чоловiк.  Обличчя
суворе, втомлене. Пiдходить до умивальника, ми╨ руки. Павлик винiс рушник.

   Л i д а. Пробачте, звичайно, мою нетактовнiсть, але не втерплю,  скажу.
Оце дивлюся: Уляна Охтисiвна готу╨ обiд, Федiр майстру╨, Платон  Микитович
мовчки ми╨ руки, i Павлик з рушником. Так, зда╨ться, булб i минулого разу.
Я нiби вдруге дивлюся той самий фiльм.
   Т а н я. А який наступний кадр?
   Л i д а. Мабуть Уляна Охтисiвна скаже: "Пора обiдати, ставте стiльцi".
   У л я н а. Справдi. Берiть, дiти, стiльцi. Федоре, принеси Лiдi.
   Л i д а. Не будемо порушувати традицiй. Кожен сам собi принесе стiлець.

   Павлик, Таня, Лiда приносять  стiльцi.  Федiр  приносить  матерi,  собi
ставить полагоджений. Павлик виносить велике саморобне крiсло, ставить  на
чолi стола.

   Л i д а (дiста╨ пляшку вина). Кримське.
   Ф е д i р. Не обiд - бенкет.
   Т а н я. А перед бенкетом - експропрiацiя, або, просто кажучи, грабунок
серед бiлого дня.
   П л а т о н (сiда╨ в крiсло). Вино?
   Л i д а. Це я в Криму. Сьогоднi ж субота.
   Т а н я. День зарплати - майже свято.
   П л а т о н. Вино не для обiду. (Дiста╨ блокнот, надiва╨ окуляри).
   Л i д а. Навiть той самий блокнот.
   Т а н я. При татовому почерку його на  все  наше  життя  вистачить.  Не
лiтери, не цифри, а макове насiння.
   Ф е д i р (пiдходить до батька, дiста╨ з кишенi грошi,  пода╨).  Двiстi
тридцять!

   Батько бере грошi, раху╨.

   У л я н а. Соромно сину не вiрити.
   П л а т о н. А може, касир не додав? Рахувати не соромно,  а  приносити
двiстi тридцять карбованцiв, як хлопчаковi, - соромно!
   Ф е д i р. Новий верстат - ще не приноровився.
   П   л   а   т   о   н.   Двiстi   тридцять   карбованцiв   за   мiсяць,
слюсар-iнструментальник... При такому здоров'©!..
   Ф е д i р. Платять не за здоров'я, а за роботу.
   П л а т о н. Отож-то, що за роботу. Надурочнi бери!
   У л я н а. Дай же Федi на витрати.
   П л а т о н. Минулого мiсяця брав. Де вiн ©х потратив?
   Т а н я. Двiстi тридцять карбованцiв татовi мало. Менi б такi грошi!  А
втiм, однаково: на заводi одержуй, а  вдома  здавай,  тiльки  й  того,  що
перенесла з одно© каси в iншу.
   П л а т о н. Як у тебе, Таню?
   Т а н я (пода╨ грошi). Сто п'ять.
   П л а то н. А премiальнi?
   Т а н я. Звiдки зна╨те?
   П л а т о н. Менше балакай.
   Т а н я. Двадцять п'ять собi залишила - на сукню.
   П л а т о н. У тебе ©х досить.
   Т а н я. Не моднi.
   Пл а тон. На моду грошей нема╨.
   У л я н а. Хай купить.
   Т а н я. Щедрi ви, тату. Отак, кажуть, колись куркулi родилися.
   П л а т о н. Мабуть, що так.
   Т а н я. I на курси п'ятнадцять карбованцiв.
   П л а т он. Якi ще курси?
   Т а н я. Я вже казала. Iноземних мов... Стюардеса ма╨ знати мiнiмум двi
мови.
   П л а т он. Хочеш на курси - прироби. Тобi ж хотiлося в  складальний  -
переходь. Там i зарплата бiльша.
   Т а н я. Обiцяють, а не переводять.
   П л а т о н. Для переходу в  iнший  цех  треба,  готуватися.  Походити,
подивитися, за когось попрацювати. З цеху в цех - не з  одного  трамвая  в
другий.
   Т а н я. Це менi ясно, а на курси давайте!
   П л а т о н. Сказав - прироби. Приробиш  -  краще  вчитися  будеш.  (До
Павлика). Як у тебе, студенте? Ще не одержав стипендi©? Там у вас  порядку
нема╨. (Склада╨ окуляри, хова╨ блокнот). Ти, синку, в цi канiкули на завод
не пiдеш. За два мiсяцi - триста карбованцiв! Не пiдеш.
   У л я н а. Нарештi зжалився батько. А то чужi дiти вiдпочивають, а  вiн
свого - на завод.
   Л i д а. Мiй Петро теж здавав грошi у батькову касу?
   П л а т о н. Тут жив, тут одягався, харчувався - i грошi докупи. Всi на
одних правах.
   Т а н я. Ви, тату, як пiшли на пенсiю, то ще поскупiшали.
   П л а то н. Поскупiша╨ш. Бач, поганенько ми цей мiсяць потрудилися.  Не
пiдеш, Павлику, на завод... Запишешся у тi бригади, що на Пiвнiч ©дуть.

   У л я н а. На Пiвнiч?
   П л а т о н. Пiвнiч теж земля, i наша земля.
   У л я н а. Ти б свою дитину i в пекло послав,  аби  бiльше  грошей.  Не
да╨ш вiдпочити.
   П л а т о н. Пiсля яких трудiв? Десять мiсяцiв з портфельчиком бiгав...
Натомився! Нещодавно по телевiзору бачив  -  вручали  школярам  ключi  вiд
Артеку. Серед тих дiтей були такi здорованi, що ©м би камiння бити,  а  ©х
вАртек! Тепер ©м ключi вiд Артеку, а там вiд  Сочi,  а  потiм  без  ключiв
труситимуть батькiвськi кишенi... I  кишенi,  й  душi.  Подавай  ©м  життя
розвеселе!.. (Пауза). Досить розмов. Обiдати! Наливай, Федоре, пива.
   Л i д а. Може, вина?
   П л а т о н. Хай сто©ть - не пропаде. А ти  чого,  Павлику,  задумався?
Пообiдай, а потiм думай, коли ╨ про що.

   Федiр налива╨ в бокали пиво.

   У л я н а. Як же не думати - на Пiвнiч дитину посила╨ш. Там, мабуть,  i
лiтом холодно. Захворi╨.
   П л а т о н. Може, в Артек його?
   У л я н а. Знали нашi дiти Артек? Оно! (Жест). В отiй майстернi з трьох
рокiв.
   Т а н я. У нас гостя,  а  ми  сiмейнi  чвари  завели...  Перенесемо  це
питання, як кажуть у мiсцевкомi, на iнше засiдання.
   У л я н а. На Пiвнiч! А в що одягнути дитину?!
   П а в л й к. Нiкуди я не по©ду.
   П л а т о н. Це ж чому?
   П а в л й к. ╙ причина.
   П л а т о н. Говори.
   П а в л й к. Я вам потiм скажу.
   П л а т о н. Говори, тут усi сво© - шпигунiв нема╬.

   Пауза.

   П а вл й к. Я женюся!

   Пауза.

   У л я н а. Дурнi жарти.
   П л а т о н (зупинив довгий погляд на синовi). Прийде час - женишся.
   П а в л и к. Я без жартiв.
   П л а т о н. Я теж. - Будемо ми сьогоднi обiдати чи нi?  (Бере  в  руки
бокал). Якщо тобi, синку, й прителiпалася в голову ця думка  -  викинь  ©©
геть! Закiнчиш iнститут, попрацю╨ш, щоб  у  гаманцi  завелося,  а  тодi  й
женися. Iнакше як жити?
   П а в л и к. Якось проживу.
   П л а т  о  н.  Десять  тисяч  виграв  на  лотерею?  Женитися  захотiв,
жовтодзьобий!
   У л я н а. Ти, батьку, не гримай на дитину.  Сказав  -  не  дозволю,  i
досить.
   Ф е д i р (пода╨ Павлику бокал). Випий, чим дражнитися.
   П а в л й к. Ми вже записалися.

   Присутнi враженi словами Павлика. Лише Платон, мов i не  почув,  навiть
голови не повернув у бiк сина. Повiльно, занадто повiльно випив сво╨ пиво.

   Т а н я. Може, й весiлля згуляли?
   П а в л й к. Згуляли!
   У л я на. Люди добрi, що ж воно робиться в свiтi бiлому?
   Т а н я. Нiчого особливого - дитя женилося!
   У л я н а. Павлику!..
   Ф е д i р. Вiн правду каже.
   У л я н а. Як же так, без батькового дозволу?
   Т а н я (наспiву╨).

   I сказала стиха мати:
   - Хоч женитись, спитай тата...

   П а в л и к. Знав... не дозволите.
   Ф е д i р. Сво©м сказати треба було.
   Л i д а. Звичайно, безглуздо одружуватися, не маючи  нiчого  за  душею.
Але ж кажуть: з милим рай I в куренi.
   П л а т о н (не витримав). Ледар i дурень надумали таке  безглуздя.  "В
куренi". В куренi живуть злиднi, а злиднi перегризають горло коханню,  хоч
би яке воно було! ╙ в тебе дах над головою?! Зможеш' прогодувати, одягнути
дружину свою? Женися! А нi-зайцем бiгай по свiту,  хоч  цiлий  вiк  бiгай!
Думав, як жити?
   П а в л и к. Думав.
   П л а т о н. З чужо© миски годувати дружину?
   У л я н а. Прогоду╨мо - не збiднi╨мо...
   Т а н я. Напалися на хлопця. Може,  невiсточка  така  красуня,  що  всi
навколiшки перед нею станемо. Де вона тепер, Павлику?
   П а в л и к (подивився на годинника, непевний жест). Тут чека╨.
   Т а н я. Хай зайде.

   Всi ждуть, що скаже батько, але той мовчки обiда╨.

   Л i д а. Незручно. Дружина тебе чека╨, Павлику... Розписалися - то  вже
дружина.
   П а в л и к (ще вага╨ться). Тату...
   У л я н а. Клич.

   Павлик глянув на батька - швидко вийшов.

   Т а н я. Тату, ти при нiй не гримай на Павлика, вiн же тепер мужчина.
   Ф е д i р. Ну й Павлик...
   Т а н я. Заздриш? Павлик уже жонатий, а ти...
   Ул я н а. Вгамуйся, Таню!
   Т а н я. Молодець Павлик! Одружився тихо, мирно, мовчки.
   Ф е д i р. Так не можна.
   Т а н я. Коли будеш з татом радитися про сво╨ одруження,  поклич  мене,
хочу послухати.

   Врива╨ться дика пiсня "Мой дед-разбойник". Таня пiдбiга╨  до  телефону,
набрала номер.

   Т а н я. Ванько, перестань! Ми  ще  обiда╨мо!..  Що?..  Не  тво╨  дiло.
Виключай! (Вiша╨ трубку).

   Музика затиха╨.

   Л i д а. Заскочила блискавка i в нашу фортецю.
   Т а н я. Ще буде грiм.

   Заходить Павлик i майже тягне за собою Олю. Зупинились.  Оля,  тендiтне
дiвча, виходить наперед, але ще трима╨ за руку Павлика.

   Оля. Добрий день!
   У л я н а. Здрастуй. (Пауза). Як же тебе звуть, дiвчино?
   О л я. Оля.
   У л я н а. Просимо до столу.
   Л i д а. Сiдай, Олю, бiля мене. - Я теж ©хня невiстка. Двi невiстки  на
одному стiльцi. Тiсно, але  зручно,  у  випадку  чого,  вдвох  вiдбиватися
будемо.

   Оля несмiливо сiла.

   Пообiда╨мо, розмова краще пiде.
   О л я. Я... ми недавно з Павликом пирiжки ©ли.
   У л я н а. Скiльки ж тобi рокiв, серденько?
   О л я. Вiсiмнадцять.
   У л я н а. Раненько замiж побiгла.
   О л я. Павлик сказав, то й побiгла...
   У л я н а. Весiлля нiби було? Де ж ви гуляли? ,
   О л я. У нашому гуртожитку, в тринадцятiй кiмнатi.
   Т а н я. Тринадцята кiмната! Гарний початок сiмейного життя!
   У л я н а. Учишся?
   О л я. У медшколi, на другому курсi.
   Т а н я. Чудово!
   Л i д а. Ось i мо╨ вино знадобилося. Вип'╨мо за здоров'я молодих. Таню,
давай чарки, а ти, Федоре, вiдкоркуй пляшку.

   Федiр бере пляшку, давиться на батька, нiби пита╨ дозволу. Таня вносить
чарки, ставить на стiл, Федiр налива╨.

   Т а н я. Оце суботонька!
   Л i д а. Олю, ти повинна звикнути до цi╨© прекрасно© сiм'©,  люди  дуже
гарнi, але мовчкуватi, за винятком мого Петра.
   О л я. Павлик теж говорить...
   Л i д а (пiднiма╨ чарку). За здоров'я молодих! Щоб були вони дружнi  та
щасливi.

   Всi випивають, тiльки дво╨, Оля та Платон,  тримають  чарки,  дивляться
одне на одного. Врештi Оля торкнулася губами й поставила чарку,  а  Платон
Микитович випив до дна.

   У л я н а. Павлику, чого ти нiби не вдома?.. I Олi стiлець би винiс,

   Павлик виносить табуретку, але Федiр забира╨ ©© собi, а стiлець ставить
Олi.

   Якось перед людьми нiяково - скажуть, потай женили сина.
   Т а н я.  Заново  переженимо.  Хто  там  бачив  весiлля  в  тринадцятiй
кiмнатi? А тут: таксi з прапорцями, "гiрко" кричатимуть,  "Запорожець"  по
районних базарах побiга╨, понавозить дешево© свинини, тато  розкошелиться,
видасть зi сво╨© скарбницi карбованцiв... Скiльки, тату?
   У л я н а. Ти б менш торохтiла.
   Ф е д i р. Ольго, а батьки тво© де?
   О л я. Мама в Iванкiвському районi медсестрою працю╨.
   Ф е д i р. А батько?
   О л я. Не знаю. Утiк, ще як я маленькою була.
   У л я н а. Мама зна╨, що ти замiж вийшла?
   О л я. Ми з Павликом ще ©й не казали.

   Платон Микитович пiдвiвся, пiшов до хати.

   Т а н я. Ти, Олю, вже зорi╨нтувалася, хто ╨ хто? Я - Таня, сестра твого
Павлика. А це - Лiда, дружина нашого старшого брата Петра. А ото, до  хати
пiшов, Павликiв тато. Наш батько!
   Л i д а. Зда╨ться, гроза пройшла мимо. Платон Микитович угамувався.
   У л я н а. Якби-то.
   Л i д а. I все ж весiлля будете робити чи ото, як було  в  тринадцятiй,
так i залишиться?
   Ф е д i р. Хiба ж то весiлля? Треба, як у людей.
   У л я н а. I так усi про нас говорять: "Скупi, корисливi" та всяке...
   Та н я. Мабуть, оригiнальне весiлля було в тринадцятiй. Ти, Олю, й фату
одягала?
   У л я н а. Вони такi дорогi тепер.
   О л я. Ми з Павликом не купували фати. Я позичила в одно© дiвчини. Вона
вже тричi замiж виходила,, а фата нова-новiсiнька.
   Т а н я. Мамо, допитайся, може, й Федiр уже оженився,  то  щоб  весiлля
разом. Меншi витрати будуть.
   У л я н а. I чого ти до Федора причепилася?
   Т а н я. Вiн зна╨.
   Ф е д i р. Багато говориш, Таню. Якби стiльки ще й робила.
   Т а н я. Все вимiрю╨ш одним аршином. Жити, Олю, в нас тобi буде  добре,
але й робити змусять, як каторжну.
   У л я н а. Що ж, буде як буде!.. Ти, Олю, збирай сво© речi та  переходь
до нас. Федiр завтра вiльний, допоможе перевезтися.
   О л я. Я сама. У мене чемоданчик легенький... Я його взяла з собою, вiн
там, бiля ворiт.
   Т а н я. Ще хто вкраде посаг... Неси до хати.
   О л я. Я все забрала, Павлик так сказав. (Вибiгла).
   Л i д а. Пощастило - на весiлля .потрапила.
   У л я н а. На ту недiлю,  гадаю,  упора╨мося.  Напишемо,  щоб  i  Петро
при©хав.
   Л i д а. На весiлля при©де.
   У л я н а. Ох, Павлику, Павлику, не сказав батьковi. Що вiн тепер дума╨
про тебе?
   Л i д а. У батькiв серце добре.

   Входить Оля з невеличким чемоданчиком, з вузликом книжок i зошитiв.

   О л я. Це мо© речi. А це  -  книжки  й  конспекти.  Павлик  сказав  усе
захопити.
   Т а н я (усмiхнулася). Ось ми вже й пере©хали.
   Л i д а. А жити де будете?
   О л я (глянула на Павлика). Павлик... ;
   У л я н а. У нас, а де ж iще...
   Т а н я. Я до мами в кiмнату, а вони в мо©й.

   Входить Платон з двома чемоданами в руках, поставив бiля столу.

   П л а т о н. Ось тво© речi, Павле. (Вийма╨ грошi). Ось  дев'яносто  сiм
карбованцiв, це з тво©х лишилося. Бери - i в добру путь! Живiть!
   У л я н а. Куди ти його випиха╨ш?! Отямся, Платоне!
   П л а то н. Сам себе випхав.  Оженився,  своя  сiм'я,  сво╨  життя.  Не
радився з нами - виходить, у нього сво© плани. Обрав дорогу-хай iде!
   У л я н а. Горенько! Куди ж ©м iти?

   Пауза. Тиша.

   О л я. Павлику, то кидай мене, раз тебе з дому проганяють.
   Ф е д i р. Тату, хай поживуть...
   Т а н я. У нас же мiсця - хоч танцюй.
   П л а т о н. Вибрав свою дорогу, хай iде, i квит! (До  Павлика).  Отак,
синку! Живи сво©м розумом. (Сiв до столу, обiда╨).

   Нiма сцена. Всi враженi вчинком Платона. Оля пiдходить до Павлика.


   О л я (тихо). Може, ти лишайся, а я пiду.
   П а в л и к (бере чемодан). Ходiмо?

   Оля i Павлик виходять.

   У л я н а. Синку, почекай! Платоне, зупини! Павлику! (Вибiга╨),
   Ф е д i р. Це вже занадто, тату. (Виходить).
   Т а н я. Феодалiзм! (Вибiга╨).
   Л iд а. Сумнiваюся в мудростi вашого вчинку, Платоне Микитовичу.
   П л а т о н (випив чарку). Не втручайся, Лiдо. Павлик мiй син. (Iде  до
хати).
   Л i д а. Невже ви любовi й жалю до сина  не  ма╨те?  Куди  вони  всi?..
(Виходить з двору).

   З хати виходить Платон з курткою в руках.

   П л а т о н. Як же я забув куртку покласти?.. Повернеться, вiзьме... Не
повернеться... (Пауза). "Жалю не маю", "Не люблю сво╨© дитини"... Може,  й
вона мене не злюбить. (Виходить майже  на  авансцену).  Що  скажуть  люди?
Бува, батьки купують любов  сво©х  дiтей.  Поки  малi  -  за  iграшку,  за
морозиво, потiм п'ять, десять  копiйок,  двадцять,  карбованець,  троячка.
Потiм дитя вже саме лiзе до них у кишеню! А потiм жiнку приведе - годуйте!
"Коли хочеш, батьку, щоб тебе любили, не пручайся..." На  це  я  не  пiду!
"Прогнав сина"! Нехай його життя поколесить, поморозить, попече!  Життя  -
не батько, не мати - подарункiв не робитиме. "Жалю не маю"! А без мене хто
його жалiтиме? Люди? У них сво©х клопотiв повно.

   Заходить Л iд а.

   Л i д а. Пiшли до автобусно© зупйнки... Куди дiнеться ТIавлик зi  сво╨ю
дружиною?

   П л а т о н. Його дiло!

   Заходить Крячко. Вiн тут частий гiсть.  Сiда╨  на  ослiнчику,  старанно
зачiсу╨ться, лише-пiсля цього зверта╨ться до Лiди.

   К р я ч к о. У гостi, Лiдо?
   Л i д а. У гостi.
   К р я ч к о. Тодi здрастуй.
   Л i д а. Доброго здоров'я.
   К р я ч к о. Петро живий-здоровий? У начальствi? Я  оно  з  Платоном  у
найвищому начальствi  -  пенсiонери!  Живемо  найкраще  -  на  всi  грошi!
Балака╨мо i розважа╨мось на весь розум, який ще лишився! Нiхто вже  нiчого
не додасть i не вiдбере! Дивлюся: пiшов Павлик з  чемоданом,  догадуюсь  -
погнав Платон кудись хлопця  грошi  заробляти.  А  навiщо  тобi,  Платоне,
грошi? У тебе й так добра всякого на десятьох. Ось я тебе знаю без  малого
тридцять рокiв, i все тобi мало. Робиш, заробля╨ш, приробля╨ш,  надурочнi,
премiальнi... На пенсi©, а влаштувався ще в хлiбний магазин приймальником.
Уночi  товар  прийма╨,  або  сам,  або  Федора  посила╨,   аби   шiстдесят
карбованцiв придбати. Такi, як ти, Платоне, оббирають державу, як липку.
   Л i д а (налива╨). Випийте, дядьку, пива.
   К р я ч к о.  Випий  пива,  а  в  Платона  кров  закипить-  добро  його
пропало... За копiйкою вiн не те що нахилиться, а ляже!.. Була  революцiя,
полiтгуртки,  наглядна  агiтацiя,  п'ятирiчки,  соцзмагання...  А   Платон
вистояв зi сво╨ю iде╨ю - гони копiйку.
   Л i д а. Живеш, то треба й заробляти.
   К р я ч к о. У мене оно будиночок гiрший, нiж  у  Платона,  не  маю  нi
"Запорожця",  нi  кольорового  телевiзора,  нi  ощадно©  книжки...  Я   не
капiталiстично© фiлософi© - мною не керу╨ копiйка...

   Платон засмiявся.

   Що з тобою? Ти ж раз на рiк смi╨шся...
   П л а т о н. Злиднями люди хизуються...
   К р я ч к о. Не злиднями, а соцiалiстичною свiдомiстю. Я не голодний  i
не голий, що менi треба? (Налива╨ пива. Випива╬. Знову сiв на ослiнчик).
   П л а т о н. У тебе. Крячко, свiтогляд, як у то© кози: влiтку пасеться,
а взимку ©сть, що дадуть.
   Лiд а. Живiть ви по-сво╨му, а Платон Микитович буде по-сво╨му.

   К р я ч к о. Нi, я все життя активiст! Поки на  заводi  працював  -  на
зборах його чистив. А тепер доводиться iндивiдуально. Усе б йому  простив,
а за те, що жмикрут, -  простити  не  можу.  На  фронтi  в  одному  взводi
служили. Платон улiтку в ранцi шапку носив. I тут, бачив, людям  каструлi,
вiдра клепа╨, майстру╨. Усе  дба╨,  усе  мало.  Сто  рокiв  проживеш?  Нi!
Правда, ти мiцний, як дуб, може, й проживеш до ста.
   П л а т о н. Чого прийшов?
   К р я ч ко. П'ятiрку до пенсi©.

   Платон да╨ грошi.

   Воно й не личить брати в пiдсудного... Але до суду вiддам.  Куди  синок
майнув? Менший. Може б, i мого прихопив, нiяк до роботи не прилаштую.
   П л а т о н. Бо злодiй.
   К р я ч к о. Що?
   П л а т о н. Злодiй твiй син!
   К р я чк о. Як ти смi╨ш! Вiн сво╨ вiддасть, не те щоб украсти.
   П л а т о н. Не працю╨, а ©сть-значить, злодiй. Не заробив, а  тринька╨
- злодiй.
   К р я ч к о. Мо╨ ©сть - не тво╨.
   П л а т о н. Гiрший за того злодiя, що нишком краде, по ночах, бо  твiй
- серед бiлого дня...
   К р я ч к о. Куркуляка! Йому i мого добра жаль.
   П л а т о н. Усе державне, усе наше, i все мо╨!
   К р я ч к о. З такою формулiровочкою  ти  завтра  не  те  що  пустирчик
цибулькою висадиш, а всю дорогу. Ну, за  цю  справу  я  тобi  ще  на  судi
покажу.
   Л i д а. Про який ви суд, дядьку Крячко?
   К р я ч к о. Розумi╨ш? Ото ж (жест) обiч дороги такий пустирчик був. Ми
збиралися там стенд поставити. Намалювати, написати, яким стане селище  за
п'ятирiчку. А Платон i прихватив той пустирчик-цибулькою, кропом  засадив.
Управи'на нього нема╨. Будемо  товариським  судом  судити.  Я  виступатиму
громадським обвинувачем. Я вже там виллю душу... Скоро ©деш, Лiдо?
   Л i д а. Днями.
   К р я ч к о. Я пiшов. Щось серце коле.
   Л i д а. Я теж пройду в магазин.

   Лiда й Крячко виходятiь. Платон лиша╨ться сам.

   П л а т о н. Пташка - i та гнiздо в'╨, щоб i вiтер не звалив, щоб i дощ
не залив, щоб  i  тепло  пташенятам  було.  Крячко  i  пташцi  сказав  би:
багатi╨ш! Народилася людина - то й живи! I добре гнiздо сво╨ клади, щоб  i
дощ, i вiтер, I холод не страшнi були тобi.

   Заходить Клоков, зупиня╨ться на  вiдстанi,  придивля╨ться  до  Платона.
Клаца╨ фотоапаратом. Платон мовчки спостерiга╨ за ним.

   К л о к о в. Доброго здоров'я.  Якщо  не  помиляюся,  Платон  Микитович
Ангел? А я Клоков, з газети. Ось...

   Простяга╨ посвiдчення. Платон навiть не подивився.

   Хотiв ближче з вами познайомитися. Дещо менi вже вiдомо.  Стаж  роботи,
висока квалiфiкацiя. Син i дочка на заводi. Словом, потомствена  робiтнича
сiм'я.
   П л а т о н. Так.
   К л о к о в. Попередньо хочу з'ясувати кiлька питань.  Але  домовимося,
вiдповiдати так, нiби ви розмовля╨те з добрим приятелем.
   П л а т о н. Давай, як з приятелем.
   К л о к о в(вiдходить далеченько,  фотографу╨,  потiм  вийма╨  блокнот,
приготувався записувати). Коли почалася ваша трудова дiяльнiсть?
   П л а т о н. З двох рокiв.
   К л о к о в. Тобто?
   П л а т о н. Штайцi сам одягнув, потiм iграшки собi  майстрував,  потiм
по господарству, потiм школа, потiм завод...
   К л о к о в. На вiйнi були?
   П л а т о н. Був.
   К л о к о в. Геро©чнi вчинки, приклади?
   П л а т о н. Вся вiйна-приклад.
   К л о к о в. Ваша мета в життi?
   П л а т о н. Добре жити.
   К л о к о в. Що, на ваш погляд, для цього треба?
   П л а т о н. Мати здоров'я i грошi.
   К л о к о в. Уточнiть про грошi.
   П л а т о н. Або заробити, або вкрасти. Третього путi нема╨.
   К л о к о в. Громадська робота, коли працювали на заводi?
   П л а т о н. Бiля верстата.

   Пауза.


   К л о к о в. У багатотиражцi я читав, що ви любите грошi.
   П л а т о н. Не люблю, а поважаю.
   К л о к о в. Там вас намалювали ангелом, а  замiсть  крил  -  п'ятiрки.
Пiдпис - "Стяжатель".
   П л а т о н. Правильно, все тягну до себе, а що ж, до сусiда тягти?
   К л о к о в. Вища мета вашого життя?
   П л а то н. Ото ж i ╨ вища - жити як слiд.
   К л о к о в. Через багатство держави до свого власного.
   П л а т о н. А ми разом з державою i плану╨мо, i багатi╨мо... Правда, я
трошки попереду. Бо в не© ╨ ще чимало дармо©дiв: або не  працюють  зовсiм,
або багато балакають i мало роблять... А в мо©й державi цього нема╨...  Як
заробив, так i ©ж! Як заробив, так i одягайся. Будемо кiнчати, приятелю.
   К л о к о в. Що ви стружете?
   П л а т о н. Ложку.
   К л о к о в. Давайте зробимо кiлька  фото.  Гадаю,  ви  часто  згаду╨те
роботу, свiй верстат. Станьте так, наче задумалися.
   П л а т о н. Думки не сфотографу╨ш.
   К л о к о в. Тодi вiзьмiть пенсiйну книжку й дивiться так, нiби це  вам
подарували велику радiсть i спокiй на старостi...
   П л а т о н. Не подарували - заробив! I не в нiй радiсть i спокiй.
   К л о к о в. А сфотографувати, що стружете ложку, - поганий кадр!
   П л а т о н. Яка в тебе зарплатня?
   К л о к о в. А що?
   П л а т о н. Я тобi все кажу, а ти та©шся.
   К л о к о в. Сто п'ятдесят.
   П л а т о н. Непогано. За такi грошi треба метикувати. (Пiшов до хати).
   К л о к о в. Бурбон.

   Клоков вийшов з двору. В цей час пiдгйшла Таня.

   Т а н я. Здрастуйте!
   К л о к о в. Привiт!
   Т а н я. Побачилися з татом? Не пiдходить, негативний тип. Так?
   К л о к о в. Майже.
   Т а н я (усмiхнулася). А я не годжуся в геро©нi вашого нарису?
   К л о к о в (теж усмiхнувся). Гада╨те, цiкаво буде читачевi?
   Т а н я. Я наче навмисне готувала себе  для  преси.  Послухайте.  Школу
закiнчила з медаллю i пiшла працювати на завод. Цiкаво?
   К л о к о в. Бал не добрала?
   Т а н я. Навiть документи не подавала.
   К л о к о в. Цiкаво.
   Т а н я. Зайдете в цех - на Дошцi пошани. (Жест, мовляв, мiй портрет).
   К л о к о в. Цiкаво.
   Т  а  н  я.  Люблю  лiтературу.  Толстой,  Досто╨вський,  Джек  Лондон,
Фiцджеральд, Сент-Екзюперi, Распутiн, Гончар, Загребельний...
   К л о к о в. Цiкаво.
   Т а н я. Мрiю стати стюардесою, поглянути на планету з височини польоту
лайнера. Звiдти люди менi будуть  бачитись,  як  крапочки,  i  навiть  ви,
кореспондент зi сво©м фотоапаратом, здастеся менi  меншi  за  сонечко,  за
мурашку, навiть за блоху!
   К л о к о в (стриму╨ образу). Балакуча. До зустрiчi.
   Т а  н  я.  Сподiваюся,  ©©  не  буде.  (Пройшла  кiлька  крокiв  услiд
кореспонденту, iмiтуючи його оригiнальну ходу).

   Перемiна свiтла.
   Раннiй ранок. Платон, як завжди, щось майстру╨. Заходить Крячко.
   К р я ч к о. Не спиться? Я теж не сплю. Уяви собi, на всiй  землi  люди
сплять, а пенсiонери, як сови, очi повитрiщали  -  не  сплять!  А  коли  й
перевертаються на другий бiк, то тихо, щоб  iншим  не  заважать.  (Пауза).
Вчора я ото позавидував, що Павлик на роботу  пiшов,  а  мiй  лайдаку╨.  А
воно, виявля╨ться, усе не так. Павлик женився, а ти його прогнав... Привiв
жiнку, а ти ©х з хати. Я свого п'яницю терплю, а  ти  тверезих  з  хати...
Сина з двору! Дикий ти чоловiк! Добувати копiйку,  може,  i  навчив  сво©х
дiтей, а щоб зовсiм ©х пiд сво╨ керiвництво повернути - теж  пас!  У  нас,
батькiв, до них стiльки ж прав, як у англiйського короля: що напишуть,  те
й читай! Он мiй два роки не працю╨, а я що? Побити  вже  не  здужаю.  Мати
нагоду╨. Сорочка, джинси, пляшка "чорнила" - i над панами вiн пан. А може,
воно так i треба?
   П л а т о н. Поступися перед дiтьми раз, вдруге, вони тебе i запитувать
не будуть.
   К р я ч к о. Пiду. (Виходить).

   На ганку з'явля╨ться Лiда.

   Л i д а. Не набрид вам цей в'©дливий сусiд?
   П л а т о н. Звик до нього, як до задавнено© хвороби. Розбудив тебе?
   Л i д а. Я мiцно сплю, коли знаю, що не треба поспiшати.
   П л а т о н. Виходить, завжди довгенько спиш --- куди людинi поспiшати,
раз не працю╨.
   Л i д а. У мене складна робота.
   П л а т о н. То ти працю╨ш, а я й не знав.
   Л i д а. Працюю.
   П л а т о н. Що за професiя?
   Л i д а. Бути дружиною - це професiя. Складна професiя!
   П л а то н. Вперше чую про таке.
   Л i д а. Умiти любити свого чоловiка - не так просто i не так легко.
   П л а т о н. Приклад, як казав один кореспондент.
   Л i д а. Вiзьмемо нас з Петром. Хоч би що там на  роботi  сталося,  вiн
певний: удома на нього чека╨ спокiй, i затишок, i тепло.  Я  вивчила  його
звички, його смаки.  Знаю,  який  костюм  йому  подоба╨ться,  яку  сорочку
приготувати, якi вузли вiн любить на галстуцi. Знаю,  якi  любить  книжки,
вгадую, що б вiн хотiв на вечерю, на обiд,  на  снiданок!  Яке  освiтлення
любить, якi кольори не терпить. Вiн  вибира╨  менi  сукню,  черевики  -  я
дозволяю. Це йому приносить радiсть, а я вдвiчi рада.  Вiн  часто  подовгу
затриму╨ться на роботi. Але хоч як пiзно прийде, зна╨, його чека╨  гарячий
чай. Не сам ри╨ться в буфетi, шука╨ цукор, хлiб, масло,  варення.  Я  йому
все приготую, подам. Коли прийде роздратований, засмучений чи обурений,  -
усе ж бува╨ на роботi, - треба вмiти повернути йому спокiй. Холод  з  душi
прогнати. Дума╨те, мiщанська фiлософiя?
   П л а т о н. Збирався подумати.
   Л i д а. Коли чоловiк зна╨, що в нього в тилу, тобто вдома, все гаразд,
вiн i на роботi краще працю╨. (Усмiхнулася), Треба б завести порядок: коли
беруть чоловiка на роботу, вимагати характеристику не тiльки на нього, а й
на його дружину. Бо якщо дружина лиха,  то  який  же  з  нього  працiвник?
Увесь, час голова буде зайнята, що його чека╨ вдома.
   П л а т о н. Твоя лекцiя менi, Лiдо, сподобалася. Аплодувати не буду, а
питання ╨. Виходить, жiнцi й працювати не треба? Хай у тилу пора╨ться?
   Л i д а. Ото в тилу i ╨ ©© робота.
   П л а т о н. А щоб пiдмогти чоловiку грiшми?
   Л i д а. Iнколи  заробити  вiсiмдесят  карбованцiв  утричi  легше,  нiж
поратися в отому тилу. Але, на жаль, не всi жiнки мають  таку  можливiсть,
доводиться ©м теж iти на  трудовий  фронт.  (Пауза),  Крячко  про  Павлика
взнав?
   Пл а т о н. Правди не схова╨ш.
   Л i д а. Павлик, може, завтра й повернеться.
   П л а т о н. Не повернеться.
   Л i д а. Звiдки зна╨те?
   П л а т о н. Син.

   Пауза.

   Л i д а. Пiду скупаюся в озерi.
   П л а т о н. Обережно, воно глибоке.

   Лiда виходить. Платон кинув майструвати, видно,  втомлений;  знесилений
сiв на стiлець.

   П л а т о н. Думав, мо© дiти  слухнянi...  А  Павлик...  (Бере  куртку,
знову  вiша╨  на  стiлець).  Чи  щось  недобачив...  або  не  розумiю  ©х,
молодих...

   Заходить Крячко.

   К р я ч к о. Повернувся я, побачив, Лiда пiшла, i повернувся. Павлик  -
ще не все тво╨ горе... Хотiв був не казати, але псовi,  i  тому  хвiст  не
кожен день потрошку обрубують, а зразу весь. Отак i це: хай би все  зразу,
все знай! Про твого Федора мова...  Я  спочатку  не  повiрив.  Роботяга  з
роботяг, не п'яниця, розумний. I в цьому ж загадка. Та ще в  такiй  сiм'©,
як твоя. А бач, i  Федiр  з  морального  боку  непевний.  Ну,  я  коротко,
Платоне:  лiкаршу  нашу  дiльничну  зна╨ш?  ╞©  чоловiк  маляр,   квартири
розмальову╨, бiлить, зна╨ш чи нi?
   П л а т о н. Знаю. '
   К р я ч к о. Так ото твiй Федя за  лiкаршею  волочиться,  а  маляр  що?
Малю╨ й не зна╨, що його дружина  райськими  яблучками  другого  пригоща╨.
Федя потай то на машинi ©© пiдвезе, то проведе увечерi, а люди все знають:
бачать i помiчають, i я теж. Одне слово, крiм тебе i маляра, усiм  вiдомий
цей ганебний зв'язок.  I  чому  воно  в  такiй  сiм'©  з  морально©  лiнi©
збочення? Отож тримайся, Платоне, я завжди з тобою! (Виходить),

   Платон сидить якийсь час мовчки, потiм  бере  ложку,  струже.  Заходить
Федiр.

   Федiр (знiма╨ пiджак). Смiшна робота розвантажувати хлiб: i легка, а не
приловчишся.
   П л а т о н. На завод устига╨ш?
   Ф е д i р. Звичайно. Правда, менi тепер ранiше треба.  Хлопчину  одного
взяв дiла навчити.
   П л а т о н. Записали наставником?
   Ф  е  д  i   р.   Сам,   по   добрiй   волi   взявся.   Заводу   хорошi
слюсарi-iнструментальники он як потрiбнi!
   П л а т о н. Тямущий?
   Ф е д i р. Придивляюсь - нiби береться.
   П л а т о н. Чомусь думають - до музики треба талант, до пiснi слух,  а
майстровим абихто... Дивись, людину вчити - не рiзьбу класти.
   Ф е д i р. Розумiю. (Хоче йти в хату).
   П л а т о н. Зачекай, Федоре. (Помовчав, окинув сина важким  поглядом).
Правду кажуть, що в тебе з лiкаркою... (пiдшуку╨ слово) шури-мури?

   Як глянув на нього Федiр, Платон зрозумiв  -  образливе  те  слово  для
сина.

   Називай, як хочеш, по-сво╨му.

   Федiр мовчить.

   Що ж ти себе i батька соромиш? Iз замiжньою! На посмiх i пересуди  нашу
сiм'ю виставля╨ш... Чого зацiпило?
   Ф е д i р. Я люблю Клаву!
   П л а т о н. Дiвчат мало?
   Ф е д i р. Я Клаву люблю!

   Пауза.

   Платон (насилу стриму╨ себе). Любиш?.. Любов не возять  по  закапелках,
не приховують! Любов не крадуть, Федоре!
   Ф е д i р. Ми з Клавою ще не зна╨мо...
   П л а т о н. Серед дороги зупинилися? Нi сюди нi туди.  Життя  на©де  i
розчавить вашу любов, коли вона така!..
   Ф е д i р. Ми з Клавою порадимося.
   П л а т о н. У всьому, у малому й великому, ╨диний порадник  -  правда!
Чу╨ш, правда!
   Ф е д i р. Правду сказати треба. А як?

   Перемiна свiтла. Надвечiр'я. Платон майстру╨. Заходить Маляр.

   М а л я р. Добрий  вечiр,  Платоне  Микитовичу.  В  трудi  i  турботах?
Звичайно, треба якось убивати час. Вийти на пенсiю - все одно, що прийти в
чистилище - за ним або рай, або пекло. Третього не  дано.  Трудiться,  хай
вам буде здоров'я. А де ж не видно ваших?
   П л а т о н. Матiр i Таню  невiстка  повела  японцiв  слухати.  Кажуть,
добре спiвають. Федiр скоро буде.
   М а л я р. Хай спiвають,  а  в  нас  дiло.  Коли  ви  подзвонили  -  не
повiрив...
   П л а т о н. Чому?
   М а л я р. Грошi ви любите класти в кишенi, а виймати... (Жест). А  тут
доведеться розкошелитися. Вам побiлка-фарбовка?..
   П л а т о н. Так.
   М а л я р. Кажу для роздумiв: з конторою офiцiйно домовлятись будете  -
бiлитимуть мiсяць - два. Коли ж  домовимось  по-людському-три-чотири  днi,
знак якост - i будь здоров! Така iсторiя з епiлогом!
   П л а т о н. А встигнете i на роботi, i тут?
   М а л я р. Асигнацi© вашi - дiло наше. Кожна людина хоче жити, щоб  був
хлiб з маслом.
   П л а т о н. Крадеш, хапа╨ш?
   М а л я р. Кручуся! Де i як людина мота╨ться, шукаючи масло,  -  темнi,
заплутанi стежки, Платоне Микитовичу. У мене сiм'я: жiнка - лiкар, дочка у
школу ходить, - грошi менi потрiбнi.
   П л а т о н. Жiнка теж заробля╨?
   М а л я р. Не заробля╨, а одержу╨ зарплату! Заробити - це те, що  зверх
зарплати. А вона ходить, обслухову╨, шука╨ всяку слабину в людинi, а зиску
з цього - нуль. У мене - закон: зарплатня до копiйки сiм'©, а навар  -  це
вже мо╨.
   П л а т о н. На що тратиш?
   М а л я р. Ви вже в такому вiцi, що  вам  треба  довгенько  пояснювати.
Ближче до дiла. Могорич! Потiм розмова, таке правило трудящого.
   П л а т о н. Гаразд. (Виносить якусь закуску, пляшку). Чого ти пiшов iз
заводу?
   М а л я р. Ямку знайшов. (Налив чарку). Коли б  ви  були  рибалкою,  то
знали б: риба, як правило, любить ямку. Чому? Там корм  збира╨ться.  Це  я
одкровенно з вами, бо ви менi майже хрещений батько. Пам'ята╨те, колись  у
дитинствi мене хлопчаки дубасили, а ви обороняли? Ще по маленькiй?

   Платон налива╨ чарку.

   М а л я р. А собi?
   П л а т о н. Не можу.
   М а л я р. Примушувати людину не можна. Горiлка - це лiки  вiд  хандри,
вiд горя, вiд  щастя,  вiд  бездiлля,  вiд  перевтоми,  вiд  кохання,  вiд
ревнощiв - ╨динi унiверсальнi лiки. (П'╨). До них треба звикнути. (Налива╨
ще чарку, випив). Кажете, хапаю? Хапають усi. Хто може, хто вмi╨,  кому  ╨
де - той хапа╨. З ними борються, а  вони  хапають...  Один  хапне  -  йому
догана. Другий хапне - його з  роботи,  третiй  хапне  -  в  кутузку...  А
скiльки невловимих? Платоне Микитовичу!
   Я належу до тих., хто наче краде i не краде. На межi... Для мене статтi
не знайдеш.
   П л а то н (когось побачив). Довечеря╨ш потiм,  пiди  обмiряй  кiмнати,
доглянь, щоб знати, яка робота.
   М а л я р. Обмiряти... Я оком кину - i дiло в горщику. (Iде до хати).


   Заходить Клава, гарна жiнка юкiв тридцяти.

   К л а в а. Трохи затрималася.
   П л а то н. Пробачте, що у вихiдний вас покликав.
   К л а в а. Хвороби не мають вихiдного, та й лiкар теж. Серце, очевидно?
   П л а то н. Все, що не ╨, - на серце, Клаво.
   К л а в а. Ходiмте до кiмнати, я вас послухаю.
   П л а то н. I тут можна.
   К л а в а (розкрива╨ чемоданчик). Помiря╨мо тиск?
   П л а то н. Не трудися, Клаво.
   К л а в а. Треба обов'язково.
   П л а то н. Обiйдемося.
   К л а в а. Ви взагалi iгнору╨те медицину...
   П л а то н. Людина i сама, без лiкаря, чу╨, що воно i до чого.
   К л а в а. Але ж мене викликали не на чай?
   П л а то н. Можна й ча╨м пригостити.

   Входить Маляр.

   М а л я р (побачив дружину). Клаво, Клавочко, Клавусю, за мною прийшла?
   К л а в а. До хворого.
   М а л я р. Платон Микитович  хворий?  Вiн  iще  i  в  двадцять  першому
столiттi буде ощадну книжку поповнювати.
   П л а т о н. Доживу - буду.
   М а л я р. Це добре, що нагодилася: знатимеш, чому я приходжу додому не
у формi. Хiба я сьогоднi хотiв випити? Нi! Але Платон  Микитович,  i  той,
бачиш! (Жест). Сiдай, Клавочко, з нами...
   К л а в а (до Платона). Виходить, я вам непотрiбна?
   П л а т о н. Потрiбна. Сiдайте, я вас ча╨м пригощу, суницями.
   К л а в а. Покликали лiкаря, щоб пригощати суницями.
   П л а т о н. Чому б i нi? (Iде до хати).
   М а л я р. Бачиш, не мiг вiдмовити, запросив на роботу  -  i  чарку  на
стiл.
   К л а в а. Пий i другу, i третю, i четверту...
   М а л я р. Ти ла╨ш мене, а я тебе люблю. Зна╨ш, за що?
   Красива ти! Я ж справжнiй художник, хоч i пiшов у  маляри,  але  талант
художника в менi живе... I досi мене хвилю╨ твiй стан,  тво©  губки,  такi
рухливi, пожадливi, як п'явки.
   К л а в а. Не патякай.
   М а л я р. А молодцi ми, Клавочко, гирка╨мося,  гирка╨мося,  а  живемо!
(Налив чарку).

   Входить Платон, вносить самовар.

   П л а т о  н.  Чаю  вип'╨мо.  Спасибi,  що  завiтала,  Клаво,  зараз  я
чашечки...
   К л а в а. Дозвольте, я допоможу.
   П л а т о н. Чашки на кухнi.

   Клава виходить.

   М а л я р. Правда, у мене красива жiнка?
   П л а т о н. Дружно живете?
   М а л я р. Не без сварок, але нiчопо... Вона менi зобов'язана, взяв  ©©
горобеням задрипаним, вивчив, iнститут закiнчила, лiкар... Не  так  просто
було...

   Входить Клава, ставить на стiл посуд. Заходить Федiр.  Побачив  гостей,
на якусь мить - здивованiсть i розгубленiсть.

   Ф е д i р. Добрий вечiр...
   М а л яр. Ось буде з ким чарку випити. Я не люблю  з  пляшкою  один  на
один.
   П л а т о н. Iди до нас, Федоре!

   Федiр сiда╨ за стiл.

   М а л я р (налива╨ i пiдсову╨ Федору). Давай.
   Ф е д i р. Я не п'ю.
   М а л я р. Поки не жонатий,  пий...  Оженишся  -  вже  буде  пiд  боком
мiлiцiонер у спiдницi. До речi, знайомся,  це  Клава.  Може,  зна╨ш?  Вона
лiкар. Моя жiнка. (Цiлу╨ Клаву). I люблю я ©©, i вона мене, i  вип'╨мо  за
не©. (Бере чарку).
   К л а в а. Тобi досить.
   М а л я р. А мiж iншим. Клавочко, бiльше пити не  буду...  Сьогоднi  ми
вiзьмемо доченятко, пiдемо в  парк...  Я  вас  покатаю  на  колесi,  люблю
догоджати сiм'©. А сьогоднi  просто  щастя:  прийшов,  заключив  контракт,
могорич, i тут дружина. От iсторiя з епiлогом. Давайте вип'╨мо всi.  (Бере
пляшку, налива╬).
   П л а т о н (забира╨ пляшку). Встигнемо.
   М а л я р. Уже жаль стало. От чоловiк!
   П л а т о н. Встигнете випити, а  зараз  поговорiть...  Вам  е  про  що
поговорити.

   Довга пауза. Федiр i Клава зрозумiли, на що натякнув Платон. А Маляр не
розумi╨.

   М а л я р. Хитрун Платон  Микитович,  влаштував  театр  на  дому.  Хоче
цiкавих  iсторiй  послухати.  Ось  я  розповiм  одну:  у  СМУ-3   хлоп'яга
дiзна╨ться, що товаришок до його жiнки,  скажем,  не  байдужий,  вона  теж
вза╨мно... Що робить хлоп'яга? Купу╨ дружинi квиток на БАМ i  каже:  "╞дь,
там  прохолонеш,  подума╨ш,  повернешся  через  рiк,  станеш  передi  мною
навколiшки, а я подивлюся, простити тебе чи нi".  А  що  було  далi  -  не
вгада╨те! Вона взяла квиток i по©хала, а далi... Ще дивнiше!  Його  дружок
теж махнув на БАМ. I зовсiм уже незрозумiле. Чоловiк кинув усе i  дременув
за ними... Що там мiж ними трьома вiдбува╨ться  в  тайзi,  мабуть,  тiльки
ведмедi знають. От вам iсторiя з епiлогом! Сподобалось?
   П л а т о н. Сподобалося.
   М а л я р. А тепер - дiло! Триста цiлкових... П'ять днiв... Я знаю,  що
ви тугодум. Завтра забiжу, скажете - так чи нi. Ходiм, Клавочко.
   П л а т о н. Може, ще в кого ╨ iсторiя з епiлогом?
   М а л я р. Ще пляшку на стiл, i в мене вистачить iсторiй  до  свiтанку.
(Налива╨ чарку). Клаво, пий для спiльностi духу.  Сердься,  Клавочко,  але
люби мене. (Цiлу╨).

   Пауза.

   К л а в а. Я люблю Федора.
   М а л я р. I я люблю Федора, хороший  хлоп'яга.  (Хотiв  випити,  потiм
поставив чарку). Клавочка жарту╨, хороша ознака.
   К л а в а. Я не жартую. Федiр - дорога менi людина, я все  -думала,  як
це тобi сказати, i ось тепер ти зна╨ш все.
   М а л я р. Що за театр?! Що за  комедiя?  Позбиткуватися  вирiшили  над
п'яним. Та я тверезiший вiд вас усiх, тверезих! А п'ю,  бо  хочу,  бо  так
душi хочеться!.. Я живу!.. Живу сьогоднi!.. П'ю сьогоднi!.. Завтра - нiхто
не зна╨, яке воно буде. Що таке завтра? Його може й не  бути.  Бомбочка...
атомка шарахне - i нема╨ Федора, нi  стола,  нi  мене,  нi  навiть  Клави,
навiть Платона Микитовича теж... Тiльки  купка  попелу.  Нема╨  нiкого  на
свiтi. Нi амеби, нi президента!
   К л а в а. Ти зрозумiв, що я тобi сказала? Люблю Федора...

   Пауза.

   М а л я р (iншим,  протверезiлим,  недобрим  голосом).  Мене  розлюбила
Клава-Клавочка. Я ще тебе називав муращечкою,  ха-ха...  Чого,  мурашечко,
розлюбила?
   К л а в а. Ти божевiльний! Не можу бачити щодня вдома божевiльного.
   М а л я р. Бив? Щипав? Кусав?
   К л а в а. Тихий чи буйний, але п'яний, божевiльний. Божевiлля тво╨  не
злюбила, а потiм зненавидiла.
   М а л я р (пiдвiвся, пiдiйшов, наче  краще  хотiв  роздавитися  Клаву).
Колись цей божевiльний купив тобi червону шкIряночку,  ти  одягла  i,  щоб
побачити себе у дзеркало, стала на табуретку... Понаравилося, сподобалося,
прямо з табуретки повiсилась у мене на ши©. Ледь  не  задушила,  цiлувала:
"Коханий, рiдний мiй трудiвник, спасибi..." Пам'ята╨ш?
   К л а в а. На першому курсi. Восьмого березня...
   М а л я р. А квартиру менi дали, я ©© розмалював пiд бурштин, пiд  синь
небесну... Руки цiлувала, ха... ха... Мурашко, було?
   К л а в а. Було.
   М а л я р. Федоре, подивися в мо© очi: що ти в них бачиш?
   Ф е д i р. Вилупкуватi.
   М а л я р. А Клава побачила, що то озера, а в них iскорки сонця... Так,
бувало, говорила, точно так, у мене пам'ять гостра, i мрiяла,  аби  донька
була на  мене  схожа.  Так  i  сталося  -  схожа,  особливо  очима.  Тепер
мурашечка-хвойдоч-ка переметнулася...  Тепер  Федiр  -  коханий-рiдний,  у
нього озера, i в них плавають сонця... Тепер мрiятиме, щоб на  нього  були
схожi дiти... ха... ха...

   Пiдленький, довгий смiх.  Федiр  не  витриму╨,  пiдвiвся,  пiдiйшов  до
Маляра.

   П л а т о н. Сядь, Федоре!
   К л а в а. Кохала, було. Потiм ти  почав  кожного  дня  давати  коханню
отрути по краплi, по крапелинi. Тру©в, тру©в... Я його лiкувала, рятувала,
ночами над ним плакала, а воно все кволiшало i померло.
   М а л я р. Де ж ти його поховала? Пiду  на  могилку  погляну,  пом'яну,
вип'ю, загородочку, пам'ятничок поставлю.
   К л а в а. Кохання там, де народилось, там i хоронять. У серцi!
   М а л я р. Поетеса, а я й не знав. А може, не поетеса, а просто  шлюха!
(I вже зовсiм iншим голосом). Пора додому! Донька сама боятиметься.

   К л а в а (пiдвелася). Пора.

   Маляр вийма╨ iграшкову машинку "Волгу", заводить ©© i ставить на  стiл.
Iграшка об'©хала стiл.

   До побаченая. Дякую за чай! (Швидко виходить).

   Маляр схопився услiд за Клавою, але Федiр заступив йому дорогу.

   Ф е д i р. Не смiй! Не смiй доторкатися Клави,  Маляре!  Не  один,  сто
вас, малярiв, стане мiж нами - всiх змету! Люблю Клаву... Вона мо╨  життя!
(Виходить).
   М а л я  р  (аж  задихнувся,  аж  знесилiв  вiд  лютi.  По  мовчанцi  з
неприхованою  ненавистю).  Платоне  Микитовичу,  оце   так   ви   надумали
розважитися, театр на дому? А я  й  справдi  подумав  -  потрiбен  ремонт,
могорич приготував старий... Наслухався ©©, тепер мене послухай!  Усе,  що
вона тут натякала, Клава, Клавочка, квiточка,  мурашечка,  я  зiбрав  усе!
Зiбрав до останнього слова i поверну, запхну ©й в горлянку,  щоб  не  було
охоти знову пускати ©х на волю вольну!.. Я це зроб