кiв, га? Дiд Гордiй мовчки насиля╨ рибу за рибою на шовкову шворку. - А вашiй бабi? - Веселий гiсть показу╨ на бабу Килину, що мiж соняхiв пора╨ться па городi з сапдю. - Скiльки рокiв вашiй молодицi? - Молодицi? - й не осмiхнеться старий. - Молодиця завжди молода, вона без вiку. - А внуковi? - А який у внука може бути вiк? Нiякого. - То у вас хтось ма╨ вiк чи без вiку? - Чорний дядько, блимаючи казаном-лисиною, показу╨ обiч: - Може, Княжа гора ма╨ вiк? - Княжа гора? - перепиту╨ дiд Гордiй i зводиться з ослона з низкою риби в руках. Чiпля╨ шнурок до жердки, яка висить пiд стрiхою, i лиш перегодя озива╨ться: - Княжа гора без вiку. - Ви зна╨те, я з археологiчно© експедицi©, - каже гiсть. - Копа╨мо тут i на горi, й пiд горою... Е-е, дiдуню, все ма╨ вiк - i ви з бабою, i внук ваш, i Княжа гора. Дiд Гордiй iз величним споко╨м дивиться на внука, що прислуха╨ться до розмови, далi переводить очi на Княжу гору, що горбиться, затуляючи крайнебо сьогоднi так, як затуляла його i сто, й тисячу, й десять тисяч рокiв тому, як затулятиме крайнебо завтра - й допоки свiту. Його чоло зоста╨ться холодне, як лiд, i в словах чу╨ться лiд. - А вiк мого внука не загада╨ш так само, як i вiк Княжо© гори. Нащо марно мiряти? Не вимiря╨ш. Потiм дiд Гордiй показу╨ нетутешньому чоловiку все, що зiбрала ©хня хата за довгi роки, й показу╨ комору, й горище, й сiни, а ще погрiбник i погрiб, а ще стодолу, а ще столярну майстерню, всiлякi iнструменти, яких ого скiльки назбиралось, - i гiсть на все дивиться з тi╨ю мiнливою усмiшкою, що так схожа на мiсячну дорiжку на водi. Перепиту╨, щось запису╨ до блокнота, i, либонь, iз-помiж усього побаченого тут найдужче його уяву вража╨ саме дiд Гордiй, як найдивовижнiша старожитнiсть, що вцiлiла вiд минулих вiкiв, одломившись од них так, мов осколок од велико© брили гранiту. А потiм чорного дядька як прив'язало до тi╨© городьби, що оперiзувала садибу. Вiн то колiнкував коло не© в кущах смородини, то зводився на картоплиську, то знову падав на колiна, мало очима не просiюючись у землю. - Який безпечний народ наш! - наче аж сатанiли губи його вiд шпарких вигукiв. - Яка свiдомiсть у народу - як у безсмертно© дитини, що нiколи не подорослiша╨, не постарiша╨, не обтяжi╨ розумом вiд досвiду! Щось знаходив на межi, складав до латано© шкiряно© торби, яку носив через плече, а коли гай-гай пiдступив до дiда Гордiя, то дивився на старого з якимсь таким оторопiнням, наче вже нiколи й не поряту╨ться вiд сто-ропiння. Обережно з торби на спориш витрусив поназбируванi знахiдки. - Дiдуню, серце ви мо╨, лиш подивiться, що у вас на межi валя╨ться! - Ось камiнь клином - це сокира! Ось рiг - це все, що зосталось вiд бойового молота... Ось що зосталось вiд могили кiстяно©... Ось гостра стрiла... ось вiд списа... Чорний чоловiк аж бухтiв од захвату, аж трусився мiцним дiжкуватим тiлом, брови танцювали над витрiшкуватими очима. А поряд iз ним дiд Гордiй стояв так само спокiйно, як стояла Княжа гора в дiда за плечима. - Дiдуню, це ваш спадок - од пращурiв гай-гай iз яких столiть... Ось тут, на цiй садибi, корiнь вашого роду, еге?.. Тут дiдизна вашого дiда, еге?.. I дiдизна ще старiшого дiда, еге? - Атож, споконвiчна дiдизна, - згодився дiд Гордiй. - Тут i народжувались, тут i на той свiт переставлялись. Корiнь нашого роду з Княжо© гори, правда... I я тут знайшовся, ось тiльки не в цiй хатi, бо хату переставили, як люди стали йти в колгосп... А ось онук уже в новiй хатi знайшовся. Чорний мiдноголовий чоловiк дав тобi якусь загнуту кiсточку i сказав: - Це рибальський гачок. На цей гачок тво© старовиннi предки колись ловили рибу в Днiпрi. Спробуй i ти зловити судака чи в'язя. - Предки ловили, авжеж, - мовив дiд. - Бо риба водилась... Iшла з городу баба Килина з сапою в руцi, то гiсть до не©: - Бабуню, ось бусинка-пронизка з мiдi, колись давно-предавно якась ваша родичка загубила, а ви й досi не пiдiбрали. Знайдете решту, бо десь воно ж на цiй землi погублено, та й матимете намисто. - Ай справдi намисто, - пильно роздивлялась баба Килина ту знахiдку. - Тiльки де вже менi ©х визбирати? Не до намиста менi. Ось онук виросте й парубкуватиме, нехай для невiстки позбира╨. Не пропаде в землi, свого долежиться. Дiд Гордiй подався до хати й скоро повернувся з пузатим шкiряним капшуком. - Бери, чоловiче добрий! - Таке багатство! - скрикнув той, вийнявши з капшука цiлу пригiрщ старовинних монет. - За вiщо ж менi такий скарб? - Може, щось купиш за цi грошi, бо менi не продають. А ти, видать, грамотний i зна╨ш, де цим грошам дають хiд. Бери, нам не шкода. Тут земля така родюча, що вродить i грошей, i всяко© всячини. - Ой родить, ой родить, - проспiвала баба Килина, йдучи до хати. - I петрушку з кропом, i гарбузи, i грошi, й череп'я. Гiсть, сяючи мiсячною дорiжкою усмiху на круглому виду, дивився собi пiд ноги, наче крiзь товщу землi бачив усе те, що та©ли ©© надра. Може, там, у мороцi землi, вiн i Гнiдка зараз бачив, бо ж такий у нього погляд гострий, як нiж! I чомусь тобi захотiлось, щоб гiсть не побачив у печерi-чернерi гнiдого коня, еге ж, хай не бачить, там ╨ де заховатись. Бач, усе збира╨, все забира╨, то вiн i на Гнiдка посягне... - Яка земля! - прошепотiв чорний чоловiк. - Ми ©© всю прочита╨мо. - Читай, ти грамотний, - мовив дiд Гордiй. - Цi╨© книжки вистачить не тiльки на твiй вiк, читай, чоловiче добрий. Тiльки от нашу Княжу гору читати - й не перечитати, читай, читай... О, вже й засапався, вже й води просиш, а ще ж i нiг не бив, ото якби побив ноги з бабине, тодi справдi захляв би! Ще малий, навчишся колись пiдкрiплятись у всього, що лиш забачиш оком - хай то бузина, вовче лико чи буяхи, бо все живе ма╨ силу й ладне сво╨ю силою подiлитися з людиною. А менi все за товариша й помiчника - хай перстач i звiробiй, хай живокiст i собача кропива. Еге ж, бо й кропиви не треба боятись, бо й перед оцим лопухом я кланяюсь, дитино, й ти не погордуй - поклонись. У мене всякого цвiту й корiння, ягiд i листя, стебел i кори ╨ на всяку пору року й на всяку хворобу. Ген за отим любистком бiлi╨ камiнь, пролущився й мохом порiс, а там i другий камiнь бiлi╨, бачиш? Ого, скiльки тут помiж трапи лобатого камiння розсипано, свiтиться потрощеними черепами, й так вони споконвiкiв тут свiтяться, вражi голови, так, вражi голови. Це ж тут колись у старовину чуже вiйсько впень побито, голови стято, а земля наша не прийняла в сво╨ лоно костомаччя отих зайд, ось воно й скам'янiло, ось дощi бiлять-вибiлюють ©хнi мертвi голови, а снiги сiчуть по ©хнiх лобах, а вiтри шмагають, а ворони хтозна-коли й по-видзьобували очi, нема очей. Не бiйся, дитино, цi голови не страшнi, це така пам'ять Княжо© гори. А ось тут також пам'ять, де стiна кам'яна, бачиш? А це нашi во©ни полягли, тiльки, бачиш, земля ©х прийняла, вони оцi╨ю кам'яною стiною стали, стiна глибоко в гору вросла й високо в небо виросла, там угорi на нiй теж квiтки цвiтуть i дерева зеленiють. Приглянься до цi╨© стiни, дитино, ось тут приглянься й тут приглянься, бачиш, джерела б'ють? Живi джерела, це душi ©хнi джерелами ллються, водою запашною й цiлющою. Наморився, кажеш, захляв, кажеш, то не полiнуйся схилитись i напийся, як рукою знiме твою втому i спрагу. Пий, дитино, пий, сто рокiв житимеш, бо напився з грудей землi на Княжiй горi, це тебе Княжа гора наче молоком напо©ла з грудей, тепер тобi нiщо не страшне, нiхто не подужа╨. Запам'ятай цю кам'яну стiну й дорогу запам'ятай, без баби Килини колись навiда╨шся до джерел, що бiлою кров'ю стiкають, вони i взимку б'ють, не замерзають, бо душi цих джерел i в морози не крижанiють. Яка пташка нап'╨ться тут, яка звiрина причаститься - i вже не позичати ©м сили, та, либонь, нема тут й найдрiбнiшого створiння, яке б не пораювало бiля джерел. Голоси плюскають, мов ковильний шовк на вiтрi плюска╨. - Еге ж, водолази дiстали з Днiпра, бо де ж це бачено, щоб таку рибу зловити без водолазiв! о. - Примоцували до цi╨© риби залiзнi ланцюги... - Бо на капронову жилку не витягли б, трiснула б капронова жилка! - Зловили в рiчцi навпроти Княжо© гори, Днiпро берiг iще з вiйни, ще з тих бо©в за Княжу гору... Там вир, там нурт не засина╨, в тому нуртi гай-гай якi можуть бути страшнi й чуднi улови!.. Не тiльки човен козацький, а й, дивися, варязький, а то й скiфський зав'язнув у мулi... Через село повiльно суне вiйськова машина-тягач, у кабiнi сидять зосередженi солдати в зелених, як молода трава, сорочках, на твердих вилицях у них зернистий пiт чи то краплi днiпровсько© води набубнявiли, а за машиною-тягачем на морозно-блискучих тросах, наче на залiзних жилах, повзе тупоносе, виловлене з рiчково© глибини погрозливе диво, повзе на плескатих гусеницях, погуркуючи, й жерло гармати хижо дивиться в золотаво-густу синяву дня. Танк - у баговиннi, в мулi, обснований якимсь вузлуватим корiнням, облiплений черепашками, поцяткований п'явками - на сяйливих залiзних жилках важко пливе сiльською дорогою, зоставляючи рванi драбинки слiдiв у сiрiй пилюцi, танк погриму╨ траками, жерло гармати похмуро всвердлю╨ться в сонячне бузкове повiтря, жерло перевито кiлькома розквiтлими водяними лiлеями, либонь, хтось перев'язав iще на Днiпрi, коли танк витягували з води, й тепер лiле© цвiтуть на шерехатiй iржавiй бронi, позирають розплющеними та усмiхненими очима сво©ми. Танк пливе сiльською дорогою в живому людському вiнку, що сплетений iз облич-квiток, i цi обличчя-квiтки чо овiчi та жiно гi, обличчя-квiтки дiдiв та дiтей, а ще його в'яжуть летючi синi ластiвки, лелека перелiта╨ через цей iдучий вiнок, багрянi пiвнi бiгають помiж його пелюсток - самi як гарячi пелюстки, й соняхи з-за плотiв перехиляються, горнуться до цього вiнка, яким наче обвито порятований у Днiпрi танк, на якому вже не побачиш зорi, хоч як видивляйся, бо згорiла зоря не в бою, а згорiла у водi, присвiчуючи вдень i вночi рибам та iншiй днiпровськiй живностi, перетлiло ©© свiтло у млисто-беззоряному баговиннi. - Дiдуню, а де танкiсти? Дiд обличчям кiстлявим також цвiте в барвистому вiнку, свiтиться сивою хмарою розмаяного волосся, i дiд такий високий, що врiвнi з танком, який, зда╨ться, ось-ось покладе йому на плече сво╨ витягнуте вгору жерло, немовби грiзний птах пригорнеться ши╨ю. - Танкiсти? - перегодя запиту╨, а перед собою дивиться так, немов усе геть-чисто зна╨ про отих танкiстiв, тiльки вiдповiдати не квапиться. - ©х побило, га? - пита╨ш, позираючи з острахом на вiдчинений люк танка. - Цiкаво - й страшно почути вiдповiдь дiда-всевiда. - Танкiсти? - знову перепиту╨, зiтхаючи, i його долоня на тво©й головi - наче лiтепло. - А чом би ©х мало побити? - А танк затонув!.. А вiйна!.. - Так нема ж ©х у танку, бачиш? Значить, порятувались хлопцi. Живуть хлопцi, як оце ми з тобою. На тракторах роблять, на машинах... Мало де, мало що... - Дiду, ви бачили? Бачили ©х? Де роблять на тракторах, де на машинах? - Мало де!.. Скрiзь. Бо ©м почот, бо вони фронтовики. - Дiд замовка╨ i дода╨ значуще: - Пiсень спiвають, аякже. Лiле© бiлi погойдуються на жерлi, наче згiдливо покивують на дiдову рiч, а танк уже виплива╨ на сiльську околицю, й людський вiнок довкола нього менша╨, збiднiвши на багато облич-квiток, проте не бiднi╨ на синiх ластiвок, що в'ються-перевиваються у цьому вiнку, вже скоро танк пливе у полi, помiж лискучих хвиль пшеницi, й гусеницi побрязкують, наче долина╨ з кузнi вiдгомiн ковальського молота. - В музе© поставлять, - каже дiд. I диву╨ться: - Таку машинерiю - i в музей... Танк вiддаля╨ться - i такий зда╨ться несправжнiй у сонячному зеленому полi, немовби видиво, наче мана, яка ма╨ зникнути, вже зника╨, збиваючи куряву, танучи в курявi. Наче вийшов допотопним мамутом зi свого далекого буття-небуття - й тепер ось поверта╨ться назад у сво╨ буття-небуття. Замислений дiд шелестить подихом-вiтерцем: - Царство ©м небесне... А може, лиш причува╨ться тобi на сiльськiй околицi, де пiняться пшеничнi смарагдовi хвилi?.. Чорна птиця ночi вже вiдлетiла, де-не-де ще виднi╨ розгублене з ©© крил темне пiр'я - чи то тiнi в ровах, чи то затiнки поза хатами й хлiвами; рожева птиця ранку вже простерла крила пiд небесами, й малиновi вiдблиски вiд ©© швидких крил проливаються на село, над яким iще далекими краплями радiсних слiз догора╨ кiлька останнiх зiрок. Помiж садками i в левадах тануть, розсiюються пасма туману, й пiвнi перегукуються клекiтливо-огнистими скриками, що не прочахають у ©хнiх горлянках, i все вiдчутнiшою дзвiнкою Прозорiстю сповню╨ться повiтря. В рожевому сяйвi iще невидного сонця Княжа гора чорнi╨ погордо, те рожеве сяйво все потужнiше вироста╨ з-за ©© верхiв, падаючи вiдсвiтами на пелюстки бiлих хмар, що, забарвленi, мовби обертаються на обiрванi пелюстки небачених квiток. Навiть летючим птахам переда╨ться чар отого рожевого сяйва, зарожевленi птахи видаються легшими, святковiшими, несправжнiшими. Мати з бабою Килиною йдуть стежкою попереду, несуть на плечах граблi, а в руках вузлики з пiдобiдком, обiдом та пiдвечiрком. Ви з дiдом Гордi╨м ступа╨те вслiд за ними, дiд несе косу на плечi, а в торбинi через плече - всякий свiй косарський надiбок. Загорнутий в бабину хустку, ти несеш глечик молока, а тому-то гостро бо©шся оступитись чи ненароком ударити глечиком об дерево. Лiтнього досвiтку ви йдете на Княжу гору. Йдете на Княжу гору в цю ранню годину не самi, бо зрiдка долинають веселi скрики з лiсу перед вами, значить, там також сходять на гору, а коли на схилi обернутись i подивитись на село, що розбiга╨ться внизу, - теж виднiються людськi постатi, що поволi простують, наче течуть, iз села сюди, на Княжу гору, все вище й вище. Ось i шатристий дуб iз дуплом заввишки з людський зрiст, де зовсiм недавно довелось перечiкувати грозу, коли обвалювались блискавки й громи, а ти сам собi увижався дубом, що закоренився в земну твердь, що пiднiсся до небесного безмежжя. Обережно заглянув до дупла - й раптом в обличчя вдарило шумом, плюскотом крил, i якась налякана птаха вирвалася звiдти на волю, вiйнувши в очi порохном. А ось i галява на схилi, всiяна лобатим камiняччям мертвих чужинецьких голiв, вони похмурою ватагою сiрiють у травi, насиченiй духом материнки. - Ось тут закропимось, - каже баба Килина бiля камiнно© стiни, з яко© там i сям дзюркочуть джерела. Дiд Гордiй припада╨ до цiвки, баба Килина п'╨, ти з матiр'ю п'╨ш, свiжiшаючи й дужчаючи душею, а бiла кров iз каменя лл╨ться, не ма╨ впину, бо невичерпна й невмируща в живих грудях землi. Вiд кам'янисто© стiни ступили в море молодо© горiшини, й раптом помiж листя заворушилось грубе гiлляччя, саме собою заворушилось, i страх уступив тобi в п'яти, бо таке диво з див побачив, а коли гiлляччя ще й посунуло через кущi, шарудячи й шелепаючи, то душа й зовсiм обмерла. - Бач, лось який! - стиха мовив дiд Гордiй. I лиш по дiдовiй мовi ти застерiг, що це й справдi лось подерся через кущi, понiсши на головi важкi гiллястi роги, схожi на грубе гiлляччя. - Дiду, а це що таке чубате? Смугаста птаха, вся з жовтих та чорних пер, сяяла рудим чубом, сидячи на сучку осики, а дзьоба мала довгого й тонкого. Ну, не птаха, а цiлiсiньке тобi свято, що лiта╨, гнiздо в'╨, пташенят году╨. - Одуд, - сказав дiд. - Присiв коло свого гнiзда. Трохи далi в дубняку лунав сухий i чiткий перестук: почiплявшись пазурами за стовбури дерев, строкатi дятли знай довбали дзьобами кору, дiстаючи з-пiд не© поживу. Хазяйновито, з дивною розсудливiстю вони трудились, нагадуючи i дiда Гордiя, i бабу Килину, i матiр, якi вже коли заходжувалися коло якогось дiла, то так пильно, мовби оцi строкатi дятли. I ти всмiхнувся сво©й думцi. А ще всмiхнувся вiд утiхи: мабуть, дорiс... мабуть, хоч трохи дорiс до Княжо©, що тебе ось сьогоднi взяли з собою на гору! Йдучи попереду, мати спiвала, а баба Килина пiдспiвувала сухим голосом-комишиною: Чорнi птицi, бiлi птицi, наче свiтлi й темнi лиця... Здавалось, що пiсня не просто народжу╨ться з ©хнiх грудей, а йде разом iз матiр'ю та бабою Килиною в одному гуртi, й пiсня схожа на веселу дiвчину, чия голова заквiтчана польовим вiнком, ось тiльки не видно цi╨© дiвчини i ©© вiнка, а тiльки немов голос ©© чу╨ться, переплiтаючись iз голосом матерi та баби Килини. То полинуть на чужину, то повернуть на Вкра©ну... А довкола в хащах лiсово© зеленi ©м пiдспiвували птицi, якi таки повернулися навеснi з чужини й поки що не збирались у далекi кра©. Бо нiде в свiтах нема╨ так, як ╨ у рiднiм кра©... Тут лiсовi хащi стали розступатися, ви вступили в море високо© трави, що била високими хвилями, й тобi здалось - що з головою потонеш ось у зеленому мерехтливому шумовиннi, коли не триматимешся стежки, й вуста тво© затрiпотiли вiд усмiху, що обпалював холодком тривоги, а тривога та народжувалась аж у серцi, й вiд не© все тiло звiтрювалось, прагнуло бiгу. Бо липi тутки i радiти, поки сонця, поки свiту... Й коли нарештi опиня╨шся на Княжiй горi, то розумi╨ш, що тут, пiднебесна, - вона ще бiльший всесвiт, нiж зда╨ться тодi, коли дивишся на не© знизу, вiд села. Ген унизу виднi╨ Днiпро, прослав блакитнi, повитi тоненьким маревом полотна блакитно© води, яким кiнця й краю не видно. А полотна води стеляться попiд шелюгою на лiвому березi, попiд очеретами, а за шелюгою й очеретами - зблискують заводi, мерехтять рукави, що гаснуть у заростях густо© зеленi, темнiють гайки та лiски, що розляглись ген-ген по всьому заднiпровському безмежжю, повитому де густiшими й де рiдкi-шими серпанками. Зда╨ться, цей заднiпровський простiр не обмежений обрi╨м, бо коли зiркiше вдивитись удалечiнь - видимий обрiй вiдступа╨ ще далi, вiн немов одплива╨ в ранкову сутемряву, яку творять сiрий туман по низинах, синi серпанки, бiластi випари, ©хнi непевнi кольори творять розмиту, акварельну картину безбережних лугiв, над якими - сонце. Воно ще низьке, ще неправдоподiбно велике, а тому що над обрi╨м - зводиться й летить у височiнь швидше, нiж тодi, коли воно вже зведеться у кiлька дубiв над землею. Зда╨ться, сонце полощеться, наче вiтрило на морi, й це вiтрило напнуто на якомусь невидному кораблi, котрий пливе в небесах десь так далеко, що й не побачиш, ото лиш вiтрило й виднi╨. Твого села з Княжо© гори не видно, сховалось унизу в пiднiжжi, за верхами дерев, а перед зором простираються великi застиглi хвилi землi, що здiймаються де крутiшими, де пласкiшими горбами, а помiж ними - синiють дiброви, порозбiгались поля барвистими веретами, що мають чи сивошовковий вiдблиск пшениць, чи золотаво-жовтий вiдблиск соняшникiв, чи темно-зелений вiдблиск бурякiв, i, звiсно, ще рiзних вiдтiнкiв розбуялого зела, що ввiйшло в рiст i в силу, що зараз вiдкрива╨ться сонцю з радiстю та щирiстю. I як заднiпровську даль не стиснуто обручем обрiю, так i горбатi поля стеляться в безмежжя, яке ©м подаровано в цей ранок не тiльки сонцем, ай - Княжою горою, бо лиш на такому безмежжi вона вповнi й може явити перед тобою свою велич. I весь цей простiр землi немов бiжить i стелиться до нiг, бо струмить пружний вiтрець, горнучи й горнучи хвилi трав, а цi хвилi трав на Княжiй горi збираються у важкуватi згра©, схожi на пташинi, що летять низько-низько, ось хотiли б зiрватись увись - i не можуть, тому-то й трiпочуть крильми не в небесах, не пiд самотнiми пiр'©стими хмарками, а тут ось, на веселих i розчублених верхах Княжо© гори. - Ну, - озива╨ться дiд Гордiй, i в його примружених очах немов iде якась задумлива, млиста мряка, такi його очi далекi й непроникнi. - Славно тут? Хочеш озватись, та язик нiмий, мов камiнь, - i лиш осмiха╨шся у вiдповiдь. Дiд Гордiй, стоячи поряд, озира╨ тi самi нескiнченнi простори, зморшки на його шкарубкому обличчi здригаються, й ти не сумнiва╨шся, що дiд Гордiй бачить таке, що тобi не приступне, не вiдкрива╨ться нi для очей, нi для душi. - Дiдуню, - озива╨шся зрештою. I вмовка╨ш, бо не годен вкласти сво╨ зачудоване запитання в слова. - Ну? - старий долонею гладить твою голову, пiдохочуючи. - Дiдуню... Й нема╨ слiв, наче пожухли, як весняна розсада в приморозки. Бо якими словами запита╨ш про цей свiт, скажеш про цей свiт, який вiдкрива╨ться наокiл? Жодне слово не вмiстить, лиш очi й душа вмiщають - i то лиш видимий. А як побачити й вiдчути свiт невидимий, що тоне ген там, за мiнливими обрiями? Скiльки людей сьогоднi зiбрали зеленi верхи Княжо© гори! Над головами перелiтають журавлi, i сiльський люд iз косами та з граблями в руках також схожий на журавлiв, i цей люд заходився не коло роботи, а коло якогось веселого й шпаркого танцю тут, де пухкi кили-.ми трав, i ©хнiй людський танок дуже схожий на жу-ирвлиний - i дiд Гордiй iз косою в руках зараз у такому танцi, i баба Килина з матiр'ю, тримаючи в руках граблi, також наче витанцьовують по-пташиному, й лиш ти без дiла, але тому, що метушишся помiж косарiв, також схожий на малого журавлика. На малого журавлика, який уже оперю╨ться, в якого ростуть i дужчають крила, а вмiння лiтати - вже ╨, вiд зача╨ного бажання лiтати аж тремтить у грудях, i ноги трусяться, i руки здригаються. Вiд косарiв, що танцюють журавлиний танок мiж кущiв та мiж дзеркал озер, налитих весняними дощами, бiжиш iз вiтром, що по-батькiвському помага╨, вiючи в спину; ластiвки в'ються кругом, ледь не черкаючи твого чола; квiти з трави смiються червоними, жовтими та бiлими очима, якi трiшки мружаться вiд бджiл. Стежка в'╨ться суво╨м невибiленого полотна, що зжужмався в травах, i чи то ноги тво© прудкiшають, чи то стежка хутчiше несе, тiльки ти все стрiмкiший i стрiмкiший, вибiга╨ш на найвищу макiвку, вищо© за яку поблизу нема╨, i всi косарi позоставались ген унизу, в морi трав, - та й тут зрина╨ш у височiнь! Та й тут, на макiвцi Княжо© гори, зрина╨ш душею у височiнь i летиш над молодою лiтньою землею, над легким днiпровським безмежжям, летиш у густiй синявi повiтря, що забива╨ подих терпким хмелем, i тобi в цю хвилю польоту за рiдного брата хiба що сонце, яке летить назустрiч. Хочеш радiсно крикнути - до рiдних сво©х, до землi, до Днiпра, та давкий крик застря╨ в горлi. I який прекрасний полiт, коли душа знялась у небо й вiльно дола╨ безмежжя, а ти сто©ш на макiвцi Княжо© гори, що надiйно трима╨ тебе всi╨ю могутнiстю сво©х лiсiв i джерел, птахiв i звiрiв, грибiв i ягiд, трима╨ урочищами й легендами, отими нескiнченними пiдземними печерами, де на шовкових лугах пасеться споконвiчне статурний i дужий кiнь Гнiдко. З пiднесеними руками, з вiдкинутою головою летиш над бiлим свiтом, летиш над мальовничим довкружжям полiв i сiл, летиш над пiсенним безбережжям Днiпра, летиш помiж птахiв, назустрiч сонцю, летиш над косарями, що косять лiтню квiтчасту траву, летиш над Княжою горою, - й Княжна гора летить iз тобою в небеса, до сонця, в безбережжя часу.